Ведуча Анна Свірідова (далі – А): У складні часи нам всім потрібні підтримка і мотивація, щоб не втрачати віри в краще і в те, що ми здатні долати труднощі і виклики долі. Приклад героїв наших історій саме мотивує – він демонструє, що поруч з нами люди, які здатні підійматися і рухатися далі, а це означає, що і ми зможемо. Мене звати Анна Свірідова. Сьогоднішній наш герой – співзасновник та комерційний директор компанії “ТЕРРА” Олександр Ясинський. Компанія займається виробництвом продуктів харчування на основі зернових і бобових культур. Ми розуміємо важливість цього бізнесу! Отже, Олександре, доброго дня!
Гість Олександр Ясинський (далі – О): Доброго, доброго.
А: Ви знаєте, чоловіки, які хочуть завжди накормити людей – вони такі добрі, щирі. Я дивлюсь на Вашу посмішку і розумію, що це так. Ви, взагалі, з дитинства мріяли кормити чи просто так сталося?
О: Так, з дитинства. У мене нещодавно запитували: “ким Ви хотіли стати, коли навчались у школі?” – Була у нас на підприємстві екскурсія, старшокласники. І я згадав, що хотів бути фермером. У мене батько пасічник і з 80го року, мені було 7 років, я вже допомагав.
А: Я веду до того, Олександре, що це не просто бізнес або підприємці, це справа Вашого життя! І ось ви будуєте цю справу. Розкажіть трошки про вашу компанію, про компанію “ТЕРРА”, чим ви займаєтесь, щоб наші слухачі розуміли, наскільки це важлива історія.
О: Компанія “ТЕРРА” була заснована вже майже 26 років тому – з того часу ми працюємо цілодобово і жодного дня не зупиняли виробництво. Ми переробляємо зернові, які вирощуються нашими фермерами, і виробляємо крупи, пластівці та таке інше.
А: Отже, ми з Вами, з “ТЕРРОЮ” починаємо свій ранок. І ось ранок 24 лютого 2022 року. Ваші думки, Ваші дії, Ваші кроки не просто як чоловіка, у якого є родина, а й людини, яка керує бізнесом?
О: Ранок 24 лютого запам’ятався тим, що я вже повинен був їхати у Харків, але на початку шостої мені зателефонував мій компаньйон, товариш, і каже, що війна почалася і Харків бомблять. Я обдзвонював знайомих, зокрема з Харкова, питав, як вони, куди рухаються, запрошував до нас – ми знаходимося трошки глибше від Харкова, 80км, тому нам здавалося, так було безпечніше. Звісно треба було їхати на підприємство, тому що в нас працювали люди, зокрема в нічну зміну – я мав бути з компанією, з людьми, які в нас працюють, підтримати їх.
А: Отже, люди повинні були обрати для себе, чи виїжджати, чи залишатись, а Ви як керівник, напевно, і не могли обирати, бо треба було залишатися на місці з людьми, які з Вами працюють.
О: Так, у нашій компанії працюють 300 робітників – це 300 сімей і велика відповідальність. Як-то кажуть, люди дивляться: є начальство, є керівники – якщо вони на роботі, то, мабуть, буде все добре.
А: Чи зупинявся Ваш бізнес, чи зупинялось підприємство, виробництво їжі? Бо каші, пластівці – це перш за все накормити людей навіть в найскладніших умовах, це той продукт, який потрібен усюди: і дітям, і тимчасово переміщеним особам, і військовим. Які запити були в той момент?
О: Звичайно, зупинятися ми і не збирались. Ми вже багато криз за 25 років пройшли – і фінансові виклики були, і інші. Нагадаю, що війна вже з 14го року почалася. Ми самі знаходимось на Сході України, тому для нас це близька тема і подібне вже не було якимось дивом. Але, все ж таки, було щось…
А: Більш масштабне?
О: Масштабне, так. І ми не зупинялися. У нас багато контрактів, клієнтів, супермаркетів і, звичайно, майже з першого-другого дня, до нас почали звертатися харківські, київські супермаркети. Усі наполягали, просили, та й нас і просити не треба – ми ж розуміємо, що треба виконувати свої зобов’язання і підтримувати людей. Ми розмірковували над тим, як виконати наші закази, як доставити ці замовлення, як повернути наших водіїв, які на момент початку повномасштабного вторгнення знаходилися в різних кутках нашої країни: і в Києві, і в Харкові, і в інші місця поїхали, як-от до фермерів за зерном у Сумську область, Чернігівську та таке інше. Тому потрібно було все організувати, розібратися, щоб не було паніки, принаймні щоб водії всі були при роботі та при ділі. Майже всі виконували всі завдання. Вже точилися бої й згадується господарство Гусарівка – це під Балаклією, воно вже майже знищено, вулиця в землі. Керівник на ім’я Юрій звернувся до нас, в нього був овес, а наше підприємство переробляє багато вівса, вівсяні пластівці – це, скажімо так, одна з наших набільш…
А: Головних позицій, так?
О: Так, головних позицій, головних продуктів і зазвичай регіони, які вирощують багато вівса – це Сумська, Чернігівська область, Північ нашої країни. Звісно нам туди вже ніяк було добратися, тому що ворожі колони швидко рухалися та перекривали основні артерії нашої країни. На півночі в Харкіській області також активно вирощують цю культуру і ось до нас звернувся цей керівник, каже: “Ну заберіть хоч щось, бо все зруйнують, все розграбують.” 5-7 кілометрів вже точилися бої в Балаклії, ми грузилися під обстрілами і водії вивезли десь 300 тонн сировини з цього господарства. Ми протримались на цій сировині декілька тижнів і вже потім зв’язалися з іншими фермерами. Паніка та плутатина перших днів вщухли і ми почали вже купувати сировину в інших господарств. Отже, саме завдяки цьому фермеру, керівнику наше виробництво не зупинилось. Нас коли зупиняли військові на блокпостах, питали у водіїв: “А куди ви їдете?” – а водії їм: “Та там, туди, туди…” військові дивувались: “Та ви що? Там же…”
А: Там же бої вже точуться!
О: Так, бої. Останню машину ми не встигли відправити. Вони (окупанти) вже насували і наші військові підірвали мости через невеличкі річушки, а там є болотиста місцевість, тому це також нас зупинило.
А: Такі військові умови… Героїчний в нас народ! Бо в таких умовах продовжувати працювати, робити свою справу ризикуючи життям. Дуже дякуємо, Олександре! Чи були якісь благодійні, гуманітарні проекти? Чи звертались до вас військові?
О: А як же, зверталися. Нас і просити не треба, ми завжди раді допомогти. Принаймні ми на свою продукцію для мереж, для інших покупців ми не збільшували ціни. Більш того в нас не було в що упаковувати продукцію, тому що всі заводи, які виробляють пакування, пакети, “картонажку” або зупинились, або були…
А: Під окупацією?
О: Під окупацією, так. Ми познаходили на своїх складах ту сировину пакувальну, яку вже вивели з обороту, але все ж таки було шкода – рука не підіймалась знищити цю продукцію, бо вона, скажімо так, займала місце на складі й ось дочекалась, коли ніде було брати цю продукцію для пакування і ми майже всю продукцію в той час пакували в стару упаковку, але таким чином ми виконували заявки, замовлення та таке інше. Звісно, зверталися керівники сільрад, керівники ОТГ, підприємства, наш Нафтагаз – у нас недалеко є профсоюз і їм також треба продукцію роздавати. До речі, фермери, які поруч з нами – вони ж не будуть зерно роздавати, як і годувати зерном, пшеницею чи ячменем. Вони привезли сировину до нас, кажуть: “ми знаємо, що ви допомагаєте. Переробіть і роздавайте” Отже, наші фермери нам також допомагали, дякуємо їм також.
А: Олександр Ясинський, співзасновник і комерційний директор компанії “ТЕРРА” – наш сьогоднішній герой. Ми повернемось до розмови за кілька хвилин.
А: Сьогодні наша історія – про бізнес, який займається виробництвом продуктів харчування. Наскільки це важливо – ми всі прекрасно розуміємо, а про те, наскільки складно робити це під час війни, ми говоримо із співзасновником і комерційним директором компанії “ТЕРРА” Олександром Ясинським. Як зараз ваші справи?
О: Наша головна справа, щоб наша країна перемогла.
А: Так, наша мета – перемога.
О: Це дійсно велика ціль, а ми працюємо, допомагаємо, платимо податки і, до речі, ми майже вдвічі збільшили податки за цей час. Років 10 ми не сплачували податок ПДВ, тому що завжди був великий експорт, завжди країна нам повертала цей податок в автоматичному режимі, але вже десь півтора року ми жодної копійки не отримуємо з бюджету – тільки ми платимо. Ми збільшили виробництво продукції, зокрема за кордон. На місяць-півтора в нас зупинився весь експорт, а ми 20 років постійно експортували (продукцію), жодного дня не було, щоб ми щось не продали за кордон. Війна порушила всі логістичні сполучення, але за місяць наші підприємці і люди, що надають нам послуги з міжнародної логістики, все владнали і зараз ми підтримуємо продовольчу безпеку та наповнення як нашого місцевого бюджету, так і бюджету країни.
А: Бюджету країни, від якого також залежить фінансова підтримка нашої перемоги, бо, звісно, ми дякуємо нашим світовим, європейським партнерам, але якщо ми не будемо…
О: Самі нічого не будемо робити.
А: Так, тоді ладу не буде. Олександре, чи з’явились якісь нові запити від суспільства, може цей військовий час підкинув якісь нові ідеї, може ви певним чином трансформувались, почали випускати щось таке, чого раніше не робили?
О: Так, є в нас новинка. Хто ми? Ми – компанія, що переробляє та виробляє продукти харчування. Але ми почали випускати продукцію, яка не належить до продуктів харчування. Це наповнювачі для котячих туалетів. А як це сталося?
А: Так, цікаво!
О: До речі, торгова марка, під якою ми випускаємо продукцію, називається “Джо”. Так звуть мого кота, якому 3 роки. Діти, як завжди, завели кота, принесли, а батькам…
А: Діватись нема куди?
О: І ось ми за ним доглядаємо. Завжди купували ці гранули.
А: Для котячих справ.
О: Я дивився, з чого воно зроблено. У нас багато відходів виробництва йде при переробці продукції і ми завжди цим відходам намагались і намагаємось дати якусь іншу…
А: Місію?
О: Так. Ми з одних відходів вже протягом 12 років виробляємо паливо для нашої біокотельні та вже 12 років як відмовились від російського газу. У нас дуже багато відходів і ми завжди реалізовували їх людям, які годують тварин, але через війну тварини розбіглись, люди повиїжджали зі Сходу, було знищено багато ферм, багато тварин постраждало. Тому людям було не до тварин – вони рятували дітей, життя своїх рідних, близьких. У нас сталася така ситуація, що люди просять більше круп’яної продукції, а нам нікуди дівати корми, відходи, що в нас накопичуються – а це 20-25% від всієї маси, яку ми переробляємо. Отже, я згадав, що рік тому вже придивлявся до цього продукту і ми разом з нашими фахівцями розробили рецептуру – ми протягом місяця десь підбирали її, адже дуже важливо, щоб воно (компоненти) не зліпалося, щоб менше запаху було.
А: І Ви як володар котика – щоб ще й безпечно було!
О: Тому ми на моєму коті ці досліди і проводили. Розробили рецептуру, буквально за місяць запустили цей продукт і відтепер його можна придбати майже в усіх мережах, навіть у самій великій мережі…
А: Тобто українські котики також вже користуються продукцією Вашої компанії. До речі, я чогось подумала, що Ви назвали (продукцію) на честь Джо Байдена, але все ж таки…
О: Так, як раз у той час були вибори, в яких брали участь Трамп, Байден.
А: Котику дістався Байден?
О: Я думав, кого підтримати…
А: Так і вийшло! Олександре, ось знаєте, такі факти, такі історії дійсно надихають і кажуть про те, що життя триває навіть у таких складних умовах – наші підприємці готові навіть котиків підтримувати! За це, Олександре, Вам дуже дякую – я впевнена, що з такими підприємцями, з такими керівниками ми не зупинимось і будемо іти вперед до нашої перемоги.
О: Дякую, що запросили. Будемо допомагати, поки ми не переможемо, а як переможемо, будемо відновлювати країну.
А: Бо нам і нашим дітям тут жити. Олександр Ясинський, співзасновник та комерційний директор компанії “ТЕРРА” був героєм нашої історії. І як завжди – слава Україні!
О: Героям слава!
У зв'язку зі збройною агресією РФ в ніч на 31 грудня 2025 року стався удар БПЛА типу "Шахед" по підприємству Read more
22 жовтня співвласник та директор ТЕРРА, Олександр Ясинський, виступив у панельній дискусії «Європейський квиток: чи готовий український агріфуд-бізнес відповідати жорстким Read more
З 4 по 8 жовтня 2025 року компанія ТЕРРА взяла участь у найбільшій світовій виставці харчових продуктів Anuga 2025, що Read more
27 років тому компанія ТЕРРА розпочала свій шлях із невеликого обладнання вартістю $20 000. Сьогодні ми – потужне виробництво з Read more
У травні та червні 2025 року компанія ТЕРРА провела серію пізнавальних екскурсій для учнів Златопільських ліцеїв №2, №6 та №7. Read more
6 червня 2025 року в Києві відбувся Agro Ukraine Summit — міжнародний саміт, що став головною аграрною подією року та Read more
Різдвяно-новорічні свята – це не лише час радості та подарунків для людей, а й нагода проявити турботу про тварин, які Read more